Ми можемо ненавидіти секс-меншини так сильно, як би нам хотілося. Можемо говорити про їх відхилення, знущатися та складати зневажливі анекдоти. Від цього ми не станемо кращими. Найстрашніше з усього, це усвідомлення того, що геєм чи лесбіянкою є хтось з близьких. Наприклад, син чи дочка. Тоді все змінює кольори, стає не до сміху. Ми трагедизуємо, говоримо про втрачене життя, незбутність мрій і таке інше. Рідко коли задумуємося над тим, що їм так мало від нас треба. Простого розуміння, яке може прийти з роками, або не прийти ніколи.

Коли ми відвідуємо якийсь заклад, то рідко коли задумуємося над тим, що він може комусь належати. Більше того, наше відвідування може комусь заважати. Наприклад, секс-меншинам, а точніше геям, які, як твердять посвячені, збираються у кафе «Діо». Якщо ми не знаємо про це, то можемо порушити їхню приватну атмосферу, заважати їм своєю присутністю.

Про нашумілу проблему Бурштинського моря говорять вже кілька років. Найцікавішим з того всього був, м’яко кажучи, безкомпромісний конфлікт тодішнього заступника голови ОДА Дмитра Шлемка з тодішнім начальником рибінспекції Русланом Коцабою. Їхня «розборка», яка тривала ще кілька років тому, так і не припинена досі, хіба що дещо призупинена. Адже Коцабу звільнили чи то через конфлікти, які мають давність ледь не 20 річної давності, чи то через електротрал на Бурштині, чи то ще через щось.

Незбагненно ганебні та страхітливі речі діються перед Великоднем. Побувавши у селі Шешори Косівського району, ми довідалися про те, що у час Великого посту пам’ятку національного значення — Церкву св. Параскеви піддають спотворенню…
Метою відвідин нами цього мальовничого села було зовсім інше. Проте кажуть, що випадковостей не буває… Коли ми увійшли на подвір’я церкви, то найперше, що насторожило і було дуже дисонуючим, неприємним для ока — це покрівля церкви. Замість гонти, яка ще два роки тому органічно увиразнювала давню пам’ятку, сьогодні так званим куполом є бляха.

Їдучи в поїзді, ти неначе потрапляєш в інший світ, інший вимір. Тут немає поспіху. Люди поважно читають газети, журнали, розв’язують завбачливо куплені сканворди, незважаючи на поради лікарів-офтальмологів «не читати в поїзді». Не зупиняє їх і мляве світло у вагоні. Адже, якщо компанія тобі не до вподоби, а їхати – далеко, то треба ж чимось зайнятись!

У вівторок, 22 квітня, в арт-кафе «Химера» відбулося відкриття фотовиставки «Фотосимвол» та презентація другого числа мистецького часопису «Символ», який видають київське видавництво «Артбук» та галерея «Я галерея». На прес-конференції для івано-франківських ЗМІ виступив власник і засновник галереї Павло Гудімов, лідер гурту «Гуд:мов», колишній учасник відомого гурту «Океан Ельзи».

Кожне свято має свої обов’язкові атрибути у сучасній українській традиції. Ці атрибути у переважній своїй більшості беруть початок ще з дохристиянських часів. Як Різдво жоден мешканець нашого краю не уявляє собі без Коляди та Вертепу (які теж мають далеко дохристиянське походження), так і Великодні свята ми не уявляємо собі без традиційних атрибутів – писанок. Про них надалі і йтиме мова.

«Ми неодноразово зверталися до влади, але отримували тільки відписки, та й то через півроку. Тепер ми відчуваємо, що приречені на прискорену смерть з муками, бо давно вже сліпнемо, болять голови і все тіло, від щоденного смороду дехто рве кишки. А що буде з нашими дітьми, внуками?»
Із колективного звернення жителів Болехова до влади

Щовесни, прокидаючись від зимової сплячки чи депресивної байдужості, ми оглядаємося. Бачимо, що умови нашого співіснування зі сміттям стають все нестерпніші, і йдемо прибирати. Але все це робимо якось по своєму. Кожен вибирає для себе окрему дату, окремі місця облагородження, до цього «підключає» ті людські сили, які йому підзвітні, і йде виконувати свою функцію. Чому політики та чиновники не можуть дійти до згуртованості навіть у цих питаннях — сказати важко. Невже все це через піар?

Минулого вівторка нарешті завершилась ХХVI сесія міської ради. IV пленарне засідання розпочалось о 11.20 год. (цікаво, якби простий робітник без поважної причини запізнився на робоче місце на 1 год. 20 хв., щоб йому за це було?)… Проте, депутати гуляли не просто так, вони радилися. Тобто, радилися лідери двох опозиційних міськрадівських фракцій БЮТу (Ярослав Бачкур) та «Нашої України» (Михайло Івасютин).

Вони всюди: на вулицях і ринках, біля церков та музеїв. Вони навіть ходять по квартирах, відшукуючи тих, хто байдуже проходить мимо, коли вони сидять на асфальті з простягнутою рукою.

«Здайте, будь ласка, засоби зв’язку та зброю», — перше, що чуєш від чергового, коли заходиш на контрольно-пропускний пункт Івано-Франківського слідчого ізолятора. У внутрішньому дворі — колючий дріт на мурах та автоматники на вежах по периметру. Тихі будні міського СІЗО…

У редакцію газети «Репортер» надійшло повідомлення, що у селі Кліщівна Рогатинського району «зникла» церква. Одразу пригадалися давні легенди про те, як колись церкви безслідно провалювалися крізь землю, залишаючи після себе тільки болота та озера. Не відкидаючи і таку версію, також закралася підозра, що зникнення церкви пов’язано не з містикою, а з реальними людьми, які можуть на цьому непогано заробити. Кажуть, що українські олігархи полюбляють купляти і монтувати на своїх «фазендах» середньовічні церкви, каплички, будинки тощо…

Надворі весна і студентам не хочеться замислюватися над такими проблемами як закінчення університету та працевлаштування. Проте весна пройде, а проблеми залишаться. Працевлаштування – це питання №1 для випускників вузів, тих студентів, які вже сьогодні думають про своє майбутнє, про те, яким же шляхом розвивати свою кар’єру. Однак самотужки знайти роботу надзвичайно складно. Практично всі підприємства вимагають не менш як трирічного досвіду роботи, а де ж набратися цього досвіду звичайному студенту?