Проте, постійні розповіді брата про службу в міліції, ще до початку антитерористичної операції, приваблювали дівчину. Їй подобалася професія правоохоронця. Закінчила вона місцевий коледж, де здобула фах юриста, а відтак і Харківську юридичну академію. Проте, пригадує Надія, не думала, що буде працювати у міліції, тим більше пліч-о-пліч із побратимами свого брата. Тож, пройшовши курси першопочаткової підготовки, дівчину як свою, рідну прийняли у підрозділі. Це вже потім, при знайомстві, вона буде згадувати розповіді брата про кожного з них і з подивом для себе відзначить, що не подумала би, що разом з ними одягне військову амуніцію та екіпірування і заступить на службу на блок постах на Донеччині та ходитиме у патрулювання.

Перші робочі будні запам’яталися дівчині з досить резонансної справи. Вона, у складі створених пошукових груп, у червні 2015 року, була направлена на пошуки зниклої неповнолітньої у Городенківському районі. Тоді понад три тижні тривали пошукові заходи 16-річної, яку зловмисники утримували у підвальному приміщенні. Ці емоції і переживання, каже нині сержант поліції, пам’ятає і досі. 
Про вибір професії вона ні разу не пошкодувала.