09 Грудня 2016
джерело: розділ: Суспільство
Степанівна тримає фронт: волонтерка з Франківщини вже два роки живе на передовій Цього тижня українці відзначили День волонтера і День Збройних сил. Всім добре відомо, що саме ці люди бережуть спокій у наших оселях. В основному завдячуючи волонтерам, бійці мають форму, тепловізори, взуття, автомобілі, інше. Та найголовніше – це моральна підтримка. Героїня цього матеріалу – одна з легендарних волонтерок. Без жодних статусів, будь-яких нагород і привілеїв вона два роки допомагає хлопцям на фронті, пише Репортер. На війні вдосконалюєшсяЄвдокія Попович (позивний – Степанівна) родом із Надвірної. Працювала у поліклініці, та коли почалася війна, вирішила – її місце на передовій. Тим більше, двоє її зятів на той час уже служили. Звільнилася з роботи, оформила пенсію – і на фронт.
У грудні 2014-го до Степанівни зателефонував знайомий травматолог і запропонував поїхати в Піски. Вона не вагалась. Поїхала як звичайна медсестра та вже згодом працювала лікарем.
У Пісках Євдокія Попович провела 37 місяців. За цей час, у важких фронтових умовах, зуміла з нуля створити не просто звичайні медпункти, а справжні центри психологічної реабілітації для бійців, які повертались з передової. А під час ротації поїхала не додому, а в Луганську область, село Кримське, де продовжила свою медичну справу. Там Степанівна облаштувала стабілізаційний пункт. Така собі міні-лікарня, де пораненим надають першу допомогу, щоби потім їх можна було транспортувати.
Волонтери обладнали імпровізовану лікарню всім необхідним. Зараз тут є функціональні ліжка, апарат штучної вентиляції легень, рентген-апарат, дефібрилятор і хірургічний стіл.
Життя бійця – найвища нагородаПрацюють у медзакладі троє людей: сама Степанівна, стоматолог і боєць, який допомагає з хворими.
Інколи вони змушені працювати цілодобово, не залишається часу навіть на сон. Та це ніщо порівняно з тим, що доводиться переживати емоційно. Особливо коли втрачаєш бійців, адже ці хлопці стають твоєю сім’єю.
З язиком – до логопедаНа роботі Степанівна принципово говорить тільки українською, через що інколи виникають непорозуміння з місцевими. А на дверях приймальні у неї висить табличка з написом «У нас розмовляють українською мовою, а з язиком вам потрібно до логопеда».
Різдво на передовійРіздвяні свята жінка хоче провести з сім’єю, тому планує невеличку відпустку в кінці грудня, звісно, якщо знайдеться, на кого залишити свою лікарню. Адже 2016 рік Степанівна зустріла на передовій разом з бійцями. Розповідає, що наші хлопці створили неймовірний салют, який запам’ятався їй на все життя.
Попри те, що святкували в польових умовах, на столі стояло вдосталь гостинців.
Війна продовжується. Свої позиції ніхто не збирається залишати, а волонтери будуть допомагати доти, доки на передовій стоять наші військові.
|