Після трудових буднів біля сорока жінок з Івано-Франківська, Львова, Самбора та навіть Києва, вдихнули на повні груди свіжого гірського повітря, окунулися в потоки Пруту, помандрували схилами загадкової гори Малево.
Всі вони стали учасницями дорослого жіночого християнського табору під опікою Чернечої Родини Згромадження Воплоченого Слова – о. Йосафата Бойка, ВС та сестер Марії Благовіщення, Марії Покров, Марії Відкуплення, пише УГКЦ.
25-28 червня 2016 р. табір гостинно розмістився у реколекційному домі Місійного товариства святого апостола Андрія (за невипадковим, на нашу думку, збігом – цей дім імені Кирила і Методія) в мальовничому селі Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.
Служба Божа, на якій запрестольною іконою є створені для нас Богом Карпати, – що може бути кращого в житті?! У проповіді в 1-шу неділю по Зісланні Святого Духа – Неділю Всіх Святих та в День Мирянина – о. Йосафат розважав про роль мирян у церкві загалом, про їх надважливу роль у порянку церкви в підпіллі та про сьогоднішню місію та обов’язок мирян нести віру в родину, на місця праці, в суспільство.
У понеділок 27 червня – в День пам’яті Блаженних українських новомучеників – ми мали Службу Божу високо в горах, на одній з галявин гори Малево. Під час підйому та на початку служби на небо насунулися сірі хмари та Бог огорнув наше маленьке сходження лагідною прохолодою. До неба линула наша молитва і була почута Господом! Під час Літургії Жертви при словах „Святеє святим!” визирнуло сонце і своїм божественним промінням осяяло Агнця!!!
Саме в горах в особливий спосіб відчувається молитва-розмова з Богом. Отець Йосафат розважав на проповіді саме про таку молитву, яка повинна включати розум, пам'ять і волю. Після служби ми розійшлися у молитовній тиші по горах, споглядаючи божественну красу природи, та в роздумуючи над словами з Євангелія; „Просіть і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мт. 7,7). А високо в небі над нами літали лелеки.. Думка про те, що тут в горах Бог швидше чує наші молитви, здавалась не такою вже ілюзією.
У проповіді на подячній Службі Божій на завершення табору, о. Йосафат зосередив увагу на темі „дому на камені”, одним із фундаментальних засад якого є милосердя. Милосердя – це вийти зі своєї хати, поділитися своїм часом, талантами, статками. Милосердя починається там, де ми нічого не очікуємо взамін. Важливим є також милосердя в думках, адже саме лихі думки прориваються згодом назовні злими язиками.
Катехитично-навчальна частина табору була присвячена темі „Віра в родині”. Сестра Марія Відкуплення розкрила нам аспект „Шлюб і сімя”, визначивши три умови справжньої християнської сімї, члени якої мають бути охрещеними, прагнути до досконалості та сповненими однієї мети – осягнути Небо. Для роздумування були запропоновані тези про те, що християнські сімї не повинні бути замкнутими, а пам’ятати, що є „сіллю землі”; надію покладати на Бога; взірцем для кожної християнської сімї має бути Пресвята Родина, яка насамперед робила все з надзвичайною любов’ю; батьки зобов’язані, і в першу чергу, власним прикладом, плекати віру в своїх дітях; діти є свідченням довіри Бога до нас батьків, що ми є гідні виховувати даний нам дарунок від Бога – дитину.
Родзинкою табору став вечір поезії. У літній вечір з альтанки звучала висока поезія, і не тільки декламувалася. Поетеса за покликанням Людмила Бойчук (член жіночої студії „Натхнення” в Івано-Франківську, авторка збірки „У пошуках крил”, яка нещодавно побачила світ) та викладач музики з Самбора п. Соломія читали власні твори.
Який же табір без нічних переглядів кінострічок. Захопили нас, як не дивно, герої індійського фільму „Три ідіота”. Ні вони не змінили систему, але вони зуміли створити навколо себе коло, яке жило по іншому. Кожного дня ми ігри, у т. ч. водяні, рольові. Навіть сестри та о. Йосафат бездоганно розіграли міні-постановку „Зіпсуте радіо”. Забави, конкурси, змагання, ну, і звичайно, призи та нагородження у різних номінаціях.
Були й походи в гори, цікаві спілкування на лісових галявинах під час відпочинку, зокрема, з активним членом „Руху за життя” лікарем п.Лілією Кіндяк. В день сходження на гору Малево, всупереч прогнозам та застереженням місцевих, дощ так і не випав. Загалом на табірний час Бог благословив нас чудовою відповідною погодою. Злива пропилась лише на четвертий день – під час від’їзду.
Версія для друку
