Незважаючи на економічну кризу, вони справно отримували десятки тисяч гривень матеріальної допомоги від держави. А тим часом люди втрачали робочі місця, декому зменшували заробітні плати, позбавляли премій, надбавок тощо. Нам – зась. Їм – можна все.
Бідній культурі – «бідного» міністра?
Перший, хто вартий щирого співчуття у новому уряді, – це міністр культури і туризму Михайло Кулиняк. У декларації при вступі на високу посаду зазначив, що його сукупний річний прибуток склав 2895 гривень і 45 копійок. Тобто, пенсіонер із скромними щомісячними 600 гривнями на фоні урядовця – мало не Рокфеллер. Бо ж за рік прибуток сягнув 7200 гривень. І в банках у міністра – жодної копійки, і квартира – лише 30 «квадратів». Зате пан Кулиняк має авто «Mercedes Benz ML 400 CDI».
Рівень особистих доходів багатьох нинішніх міністрів досить високий. Але це не завадило їм залізти у державну кишеню за матеріальною допомогою.
Отже, Прем’єр-міністр Микола Азаров, отримавши торік 225609 гривень зарплати і маючи 286 тисяч гривень банківських заощаджень, отримав 37661 гривню допомоги.
Віце-прем’єр Віктор Тихонов заробив 213140 гривень і має 950 тисяч гривень заощаджень. Держава докинула до цих грошей ще 34800 гривень.
Сукупний дохід віце-прем’єра Віктора Слаути склав 258228 гривень. А державна допомога - 34850 гривень.
Найбільше - 48005 «матеріальних» гривень – дісталося новому міністру праці Василю Надразі, який заробив торік скромні 34380 гривень. Дивно, державна допомога виявилася більшою за кровно зароблені. Як таке можливе?
Не відмовилися від матеріальної допомоги Володимир Семиноженко, Володимир Сівкович, Дмитро Колесніков, Олександр Лавринович, Зиновій Митник, Олександр Попов, Михайло Присяжнюк, Равіль Сафіуллін, Василь Цушко, Федір Ярошенко, Володимир Яцуба, Нестор Шуфрич, Михайло Єжель. Українські платники податків мають тішитися. Яким людям допомогли!
Деякі урядовці, згідно з деклараціями, не мають і власних авто. Приміром, прем’єр Микола Азаров, віце-прем’єри Віктор Слаута і Віктор Тихонов, міністр транспорту Костянтин Єфименко, міністр юстиції Олександр Лавринович, міністр охорони здоров’я Зиновій Митник, міністр фінансів Федір Ярошенко, керівники МНС Нестор Шуфрич та Міносвіти - Дмитро Табачник.
Водночас члени родини Слаути володіють «Porsche», Тихонова – «Тойотою Лексус», Єфименка – «Land Сruiser Prado», Лавриновича – «Lexus», Табачника – «Toyota Camry».
І ще один урядовець гідний співчуття. У «героя» Василя Цушка - міністра економіки - у власності лише мотоцикл МТ-11. А в міністра палива й енергетики Юрія Бойка - авто «ВАЗ- 2110».
Важко повірити у байки про бідних і безколісних високопосадовців. Правда?
Разом їх багато…
Цікаве й наступне. В уряді Азарова – 29 міністрів. Виявляється, це – європейський рекорд. Іншим рекордом є відсутність у новому Кабміні жінок. А де ж гендерна рівність?
За інформацією «Німецької хвилі», у пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками.
«Це унікальний кабінет у сучасній Європі. Зазвичай, у європейському уряді працюють кілька жінок. У будь-якій з країн Південної та Східної Європи, де жінок у політиці загалом дещо менше, в уряді працюють принаймні одна-дві жінки», - зазначається у повідомленні.
Фактично Україна належить до групи країн із домінуванням чоловіків. Наша держава відстає не лише від європейського рівня, а й від багатьох країн Африки та Азії. І наближається до показників арабських держав.
Водночас український уряд посів друге місце в Європі за кількістю віце-прем’єрів – їх у нас 7. Але жоден з них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства. Європейські уряди мають зазвичай два-три віце-прем’єри. Більша чисельність заступників лише у російського прем’єра Володимира Путіна - 9. Проте урядовців менше - 27. Ось і почали наздоганяти та переганяти Росію.
Варто зазначити, що значна кількість областей не мають своїх уродженців у складі нового Кабміну. Найбільше представництво має Донеччина – у цьому регіоні народилося дев’ятеро нинішніх урядовців. П’ятеро – з Києва і Київської області. Троє - з Дніпропетровщини. Троє – уродженці Росії: Микола Азаров (м. Калуга), Василь Надрага (Бурятія), міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов (м.Петропавловськ-Камчатський). А батьківщина віце-прем’єр-міністра з економічних питань Сергія Тігіпка - молдовське село Драгонешти. Двоє міністрів – зі Львівщини. Тернопільщині, як і тринадцятьом іншим регіонам, - не дісталося жодного.
Табачник - один
Не встиг новий уряд попрацювати, як уже «відзначився» завдяки Дмитру Табачнику. Його одіозність викликала акції протесту. Ще б пак, заявити, що незалежна Україна являє собою історичне непорозуміння; Галичина - це не Україна, а галичани - не українці; сферу вжитку української мови в Україні потрібно кардинально обмежити. Перелік «шедеврів» аля-Табачник можна продовжити.
Так, львівські студенти почали активно передавати один одному листівки про нового міністра з цитатами з його статей. Наприклад: «Галичани практично не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні в конфесійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані. У нас різні вороги і різні союзники. Більше того, наші союзники і навіть брати - їхні вороги, а їхні «герої» (Бандера, Шухевич) для нас - убивці, зрадники і посібники гітлерівських катів».
Можливо, й не хотів гарант віддавати міністерський портфель цій особі. Але, стверджують поінформовані джерела, Кремль настояв. Україна - здалася.
А ще, кажуть, просив за Табачника екс-Президент Леонід Кучма, представники російської православної церкви.
Інші урядовці – також не ангели. Але Табачник – це, як жартує молодь, абзац…
…А де еліта?
Урядовці, політики, інші представники влади у тому числі, складають еліту суспільства. На жаль, ми не можемо нині гордитися українською політико-економічною елітою. «Перебіжчики», «зрадники», «тушки», «в законі», «в натурі» і ще бозна як іменують «окрасу» нинішньої України. Зрештою, еліта за демократа Ющенка була також не ліпша. І за попередніх президентів – також. І не народ у цьому винен. Яким коштом еліта платить, таким же люди дають здачу.
Красномовними на цю тему є слова політолога Вадима Карасьова: «Пострадянська державність себе вичерпала, Ющенко не хотів нею користуватися, а нові інституції створити не зміг. Тому що еліті невигідно. Еліті зручно так жити... Впродовж 1990-2000 років еліта себе інтегрувала до Європи. Вона там живе, вчиться, лікується, проводить час. Якщо раптом якась війна, вони сядуть на свої літаки і відлетять під парасольку НАТО. Їм подобається жити, як у Європі, а робити бізнес, як в Україні, харчуючись бюджетом, субвенціями і дотаціями, уникаючи податків. Вони інтегровані до Європи, а цей бідний люд живе в Україні, прикріплений до цієї території… Європа - для еліт, а Україна - для людей».
То чи варто дивуватися, чому нас не розуміє світ?
