Ось уже тиждень, як в Україні сформований новий уряд. Особливих несподіванок щодо роздачі урядових портфелів не було, надто, що стосувалося власне кандидатури прем’єр-міністра: ним прогнозовано був призначений президентський ставленик і далеко не новачок у своїй справі Микола Азаров. Не викликало здивування, однак встигло уже підняти шквал збурення, призначення на посаду міністра освіти знаного русофіла та українофоба Дмитра Табачника, якого в окремих політичних колах, рівно ж як і серед української громадськості одразу ж пориваються відкликати із займаної посади. Ще одне повернення на вже свого часу облюбовану посаду відбулося у Нестора Шуфрича – сьогодні він знову міністр з питань надзвичайних ситуацій і таке призначення тепер як і колись викликає легку посмішку. Поновився у кріслі міністра палива та енергетики і Юрій Бойко.
Інша річ із призначенням Василя Цушка керівником економічного міністерства. Фактично напередодні з нього було знято обвинувачення, за взяття штурмом Генеральної прокуратури у травні 2007 року (будучи міністром внутрішніх справ та, перевищуючи свої службові обов’язки) і одразу ж „інавгуровано” у міністри. Натомість Сергій Тігіпко зайняв місце віце-прем’єр-міністра в економічному відомстві, і це вже стало черговим здивуванням, пов’язаним з міністерством економіки, адже в умовах сьогоднішньої, м’яко кажучи, нелегкої економічної ситуації ставити міністром економіки пана Цушка щонайменше необдумано.
Кабмін в числах та намірах
Проте критикувати нинішній склад уряду та його діяльність поки рано. У кожній цивілізованій країні новоствореному уряду дають 100 днів на демонстрацію своїх потенційних можливостей та реальних результатів роботи, оцінювати які можна буде лише по закінченню цього терміну. А досі залишається тільки мовчки спостерігати чи то за реформами впровадженими урядом, чи то за поглибленням (стукаємо тричі по дереву) економічної скрути, або ж за українським економічним („Азаровим”) дивом.
Перше, що обіцяв зробити президент України Віктор Янукович – на половину урізати заробітні плати державним чиновникам, скоротити витрати членів уряду та зменшити склад кабміну, аби, за словами самого Віктора Федоровича, не було в міністрів по 20 – 25 заступників. Тим не менше українські ЗМІ навперебій із твердженнями опозиційних депутатів наводять сумнозвісні рекорди уряду Азарова. Як повідомляє УНІАН, „кількістю міністерських портфелів у ньому 29, тоді як у пересічному уряді демократичної Європи працює 16-18 міністрів, включно з прем’єром та його заступниками. Також уряд України посів друге місце у Європі за кількістю віце-прем’єрів – їх 7. Причому жоден з них не має у підпорядкуванні конкретного міністерства”.
Наступне, що має намір зробити новостворений уряд – підвищити давно обіцяні соціальні стандарти, на які чи не найбільше надіються українські громадяни, надто – пенсіонери. Та соціальні гарантії в умовах нездоланної кризи – далеко не панацея від економічних проблем, навпаки – один з механізмів їх поглиблення. Тож паралельно необхідно встановлювати контроль за самовільною та найчастіше невиправданою, навіть зростанням інфляції, політикою ціноутворення.
МВФ. Бюджет. Популізм
На сьогодні, за твердженням фахівців, в Україні поза межею бідності проживає 12 млн. людей. І це лише офіційні цифри. Таку невтішну ситуацію може виправити цілеспрямоване продумане оздоровлення економіки. Відтак, на порядку денному сьогодні – відновлення співпраці з Міжнародним Валютним Фондом, місія якого після порційного 11-ти мільярдного траншу, покинула Україну та обіцяла повернутися після виборів. Однак, повертаючись, навряд чи місія МВФ удобрить намір (чи може вже його втілення) щодо підвищення соціальних гарантій населенню, адже це – прямий запуск нового стрибка інфляції. Натомість – запропонує підвищувати тарифні ставки, як один із способів наповнення ще неіснуючого бюджету.
Прийняття державного кошторису – ще одне з першочергових завдань українського уряду. Нинішній прем’єр, жорстка податкова політика якого отримала свого часу негативну назву „Азаровщина”, пообіцяв не чіпати податків, натомість, за прикладом передвиборчої програми Януковича – займатися підтримкою, заохоченням та розвитком малого й середнього бізнесу, аж до впровадження п’ятирічних податкових канікул.
Хоч виконавча влада є виключно пропрезидентським утворенням, базування своєї діяльності на популістських гаслах передвиборчої програми чинного глави держави нічим добрим не світить, оскільки, для того, аби реально виводити державу на належний економічний рівень, потрібна грамотна і головне реальна програма уряду, яка, відкинувши усі завуальовані перспективи швидкого розвитку за допомогою простих рецептів, міститиме реальні макроекономічні показники, від яких і можна буде відштовхуватися в порядку дій.
Програма. Опозиція. Корупція
Сьогодні кожний крок уряду – на вагу золота, і не лише для населення країни, яке потерпає від нестачі ефективних реформ та затягнутих наслідків кризи: безробіття, зубожіння, фізичного та морально-психологічного виснаження, зневіри у владі, а й для самого виконавчого органу, його репутації та безперешкодній можливості подальшої роботи.
Об’єднана національно-демократична опозиція, яка уже встигла створити тіньовий уряд на чолі з Сергієм Соболєвим, своєю політичною риторикою викликає занепокоєння. Завідомо вороже налаштована екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко усім своїм виглядом показує, що про ніяку конструктивну співпрацю з чинним урядом не може бути й мови. Негативні закиди на адресу урядовців та особи президента свідчать про ще одне уже відоме українській політичній практиці достатньо невмотивоване і по-суті особистісне протистояння опозиції до влади. І хоч у своїй первинній основі так би і мало бути, все ж цінність опозиції, як ще однієї влади в державі, не лише в самій критиці урядових дій, нагнітанні нездорової атмосфери в суспільстві й одвічного поділу на „ми – вони”.
До слова, новостворена та зареєстрована у парламенті опозиція складається із 175 народних депутатів, до її числа увійшли вісім політичних сил. Про створення особистого тіньового уряду ще раніше повідомляв народний депутат лідер „Фронту змін” Арсеній Яценюк, однак, згідно до регламенту ВР офіційно в парламенті може існувати тільки одна опозиційна до влади структура, завдання якої не лише критикувати і заперечувати роботу влади, чинячи на неї тиск, але й співдіяти з нею. Деструктивна опозиція в умовах нестабільної ситуації в державі є неприйнятною і вкрай небезпечною, позаяк, може загострити вже існуючі проблеми. Користь опозиційних сил у спробі співпраці з владою, налагодження відносин, пропозиції альтернативних способів вирішення завдань, здатності до компромісу. Нині ж, чинна лідерка опозиції Юлія Тимошенко обіцяє спостерігати упродовж ста днів за діяльністю уряду, і якщо в цьому процесі відбуватиметься протидія демократичному поступові держави –опозиція буде втручатися і перешкоджатиме.
Що стосується боротьби з корупцією, то тут напрошується іронічна фраза: „наша пісня гарна й нова, тож почнемо її знову”. На чолі створеного Національного антикорупційного комітету як консультативно-дорадчого органу стоїть сам президент. Окрім цього, нещодавно Віктор Янукович заявив про необхідність створення ще й антикорупційного бюро, яке за твердженням опозиціонерів, чинний президент збирається використовувати для політичних репресій. Главі держави уже закидають справу з Межигір’ям як прямо протилежну до декларованої ним антикорупційної позиції, свого роду спекулювання на даній темі.
Кадрові пертурбації: співаємо разом
Зміна влади в Україні позначилася практично на усіх сферах суспільно-політичного життя, в тому числі і спорті, до прикладу в футболі, коли бізнесмена Бориса Колеснікова (між іншим, найбагатшого в уряді Азарова, хоча справи це не стосується), призначили на посаду віце-прем’єр-міністра з питань підготовки до Євро – 2012. З огляду на це можемо очікувати певних перестановок, сподіваємось не радикальних і бажано – ефективних, у підготовці до чемпіонату. Відбулися зміни й в українському шоу-бізнесі, однією з гілок якого є представництво України на співочому конкурсі молодих виконавців „Євробачення-2010”, що відбуватиметься цьогоріч наприкінці травня в Норвегії.
Як відомо, Національна телекомпанія самостійно призначила співака з нефоматним бас-баритоном Василя Лазаровича „делегатом” від України, що викликало шквал суперечок та навіть обурення серед представників шоу-бізнесової еліти, мовляв, учасника Євробачення має вибирати народ на альтернативних засадах, шляхом уже традиційного СМС-голосування. Боротьба талановитих українських співаків має бути чесною та рівноправною. Однак, за свідченням практики, з відання вузького кола художньої ради Першого національного телеканалу, на щорічний пісенний конкурс свого часу відряджали Олександра Пономарьова, а також Руслану Лижичко, яка до речі стала переможницею конкурсу, та Ані Лорак, що здобула друге місце на Євробаченні.
Сьогодні ж, коли начебто усе було вирішено та узгоджено заступник глави Адміністрації Президента Ганна Герман висловила переконання, що учасника „Євробачення” слід обирати публічно. І звернулася таким чином до досвіду з „Ґринджолами”, коли український вибір було спотворено. Однак насправді, таке „спотворення” відбулося за сприяння тодішньої влади, на „помаранчевій хвилі”, а голосування якраз відбувалося шляхом здійснення телефонних дзвінків та надсилання СМС-повідомлень. Відтак, Василь Ілащук, президент Національної телекомпанії України, написав заяву на звільнення. З появою його наступника, розпочнеться і відкритий відбір на пісенний конкурс.
„Табачник, пішов геть!”
Кілька днів тому, зрозуміло, що за власним бажанням, звільнилися спікер, його заступник та голова ради міністрів АР Крим. „Нафтогаз України ”також отримав нового керівника. На цю посаду уряд призначив Євгена Бакуліна. Попередній очільник НАКу Олег Дубина ще на початку березня також звільнився за власним бажанням. Подібної ротації кадрів слід очікувати ще немало, це, вважається нормальною реакцією на зміни у владній вертикалі. Однак урядові зачистки можуть обернутися і проти самих урядовців. Так, опозиція обіцяє ініціювати у Верховній Раді розгляд питань про відставку міністрів за антиукраїнські погляди. Поштовх до такого рішення надав ясна річ міністр освіти Дмитро Табачник. Проти нього у Львові студентами вже було організовано страйк, а Всеукраїнська молодіжна громадська організація „Національний Альянс” оголосила про початок молодіжної кампанії „Табачник, пішов геть!”.
Як повідомляє NEWSru.ua: „у понеділок Івано-Франківська облрада ухвалила звернення до президента Віктора Януковича, спікера Володимира Литвина і прем'єра Миколи Азарова з вимогою звільнити Табачника. 17 березня відбудеться позачергова сесія Львівської обласної ради, під час якої буде розглянуто одне питання - звернення до президента України Януковича, прем‘єр-міністра Азарова, голови Верховної Ради Литвина „Про звільнення з посади міністра освіти і науки Дмитра Табачника”.
В ефірі одного з телеканалів Дмитро Табачник (на його захист, до слова, уже встигли стати окремі представники мас-медіа та політичні експерти, мовляв, людина ще не приступила до своїх обов’язків, а їй вже інкримінують тяжкі провини проти українства), спокійно заявив, що позиція, висловлена ним будучи політиком, не відіб’ється на роботі в міносвіті. Людям притаманна зміна своїх поглядів, однак, здається, це не той варіант, принаймні не настільки, як би це могло задовольнити та позитивно налаштувати чималу частину національно свідомого населення України.
