Чи є життя після президентства?

Політична доля українських екс-президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми після завершення президентського терміну склалася по-різному. Л. Кравчук після закінчення каденції залишався і залишається в активній політиці. Спочатку – як народний депутат, останнім часом – як довірена особа Юлії Тимошенко. Натомість Л. Кучма повторив практику більшості світових лідерів і з політичної арени зник, нагадуючи про себе час від часу в рідкісних інтерв’ю.

Питання політичної перспективи третього українського екс-президента Віктора Ющенка наразі залишається відкритим. Сам В. Ющенко наголошує, що йти з політики не планує, однак нинішні рейтинги та відсутність єдності всередині його політичної сили ставлять під сумнів його потенційну можливість відігравати справ­ді важливу роль в українській політиці. Понад те – колишні соратники екс-гаранта планують створити новий політичний проект без Віктора Анд­рійовича й навіть звинувачують його у провалі своєї по­літичної лінії.

Про те, яку роль відіграватиме пан Ющенко в українській політиці надалі та на яку пар­тійну платформу при цьому опиратиметься, “Газета” опитала політичних експертів: директора Інституту ім. Горшеніна Костя Бондаренка, політолога, екс-радника В. Ющенка Володимира Цибулька та директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу.

Кость Бондаренко:
“Ющенко нікуди не дінеться”

Віктор Ющенко надалі братиме участь в активній по­літиці. Він, радше за все, претендуватиме на лідерство в правому спектрі та формуватиме навколо себе праву політичну силу. При цьому не конкуруватиме з Юлією Тимошенко, яка є класичним лівим політиком і претендуватиме на лідерство саме в лівому таборі. Щодо вагомості В. Ющенка як політика, то його рейтинг становить 5% і, на мою думку, цього достатньо для того, щоб потрапляти в органи влади, особливо в західних областях України. Платформою для Віктора Андрійовича стане “Наша Україна”, а та частина, яка планує об’єднатися без нього, має шанси стати лише ще однією політичною силою, яких багато, – у нас праві впродовж останніх років тільки те й роблять, що борються за місце на маргінесі. Однак не думаю, що вони зможуть об’єд­натися – українці, як правило, об’єднуються тільки за п’ять хвилин до розстрілу.

Володимир Цибулько:
“Для активної політики він не надається”

Віктор Ющенко занадто стереоскопічний щодо персони, наприклад, Міхаіла Ґорбачова. Тобто ідеальним місцем його застосування були б усілякі міжнародні фонди або ж президентський фонд, який займався б демократизацією країни, а саме – політичними дослідженнями, як це роблять, наприклад, партійні фонди в Німеччині. Це має бути не активна позиція в політиці, а радше позиція експерта й комунікатора з авторитетними міжнародними по­літиками, причому політиками більше наднаціональними. Радше за все, йому ідеально підходила б така логіка й лінія поведінки, як в Алєксандра Кваснєв­ського.

Щодо лідерства в “Нашій Україні”, то це виключено – для внутрішньої політики, політики ліктів, перетягування каната й сутичок Віктор Ющенко не надається. І все-таки президент­ський формат надто високий для того, щоб після нього блокувати трибуни в парламенті. Хіба би екс-президент оновив свою політичну силу, причому чесно, а не в такий наперсточний спосіб, як робив раніше. Річ у тім, що ті активні політики, які могли б скласти його, скажімо так, бойовий потенціал, йому не вірять – свого часу Віктор Андрійович повівся з ними, перепрошую, як хазяїн із худобою.

Своєю чергою, в “Нашої України” взагалі немає перспективи. Це такий собі помаранчевий проект НДП. Тобто партія, яку зліпили кон’юнктурники, початково приречена, вона не може жити повноцінним партійним життям. Єдиний її найживіший осколок – це “Єдиний центр”, який із погляду політичного менеджменту зроблено дуже правильно. Але йому не вистачає яскравих політиків. Однак якщо, наприклад, персону А. Яценюка помножити на структуру ЄЦ, то це буде тим живим, що залишиться від “Нашої України”. Натомість “За Україну!” – проект ідеологічний, але в плані політичного менеджменту зовсім слабкий. Скажу більше: у всій центральній Європі партії незалежності й декомунізації вже позникали. В тій самій Польщі “Солідарності” вже давно немає. Річ у тім, що вони були розраховані на певну бінарність – комунізм-антикомунізм. Однак нині комунізму як такого вже немає. Те, що є Компартією тепер, – це грамотно експлуатована ідеологічна ніша і не більше. Відтак сама ця ідеологія своє відживає. І найяскравіше це відображають рейтинги. Скажімо, серед націонал-демократів найвиразнішою є постать Ярослава Кендзьора – він був депутатом усіх скликань, починаючи з часів Радянського Союзу. Але чи переміг би Кендзьор у виборах, якби пішов у мажоритарний округ? Ні. В тому-то й річ – більшість людей Кириленка не здатна здобувати перемогу в мажоритарних округах, і це найоб’єктивніший тест на їхню потрібність.

Віталій Бала:
“Доля Ющенка залежить від Януковича”

Із цього приводу маю дві тези. Перша: його майбутнє залежить насамперед від нього самого, тобто від того, в який спосіб він намагатиметься позиціонуватися та наскільки зможе зібрати команду, яка реально працюватиме. Бо треба буде дуже багато працювати, аби отримати змогу залишитися в активній по­літиці та відігравати там суттєву роль. Друга теза, яка може завадити йому це зробити або, навпаки, допомогти: діяльність чинної влади й опозиції. Наприклад, якщо президент В. Янукович вестиме політику, неприйнятну для тієї частини України, яка його не підтримувала, то це стане тим фундаментом, на якому Віктор Ющенко може продовжувати свою політичну кар’єру. Невдачі Віктора Федоровича в цьому напрямі й загалом в економіці, безумовно, дадуть змогу колишньому главі держави брати участь у політиці. Якщо ж у влади буде все добре або, понад те, деякі представники політичної сили Віктора Андрійовича чи навіть він сам у той чи інший спосіб матимуть до цього стосунок, то в такому разі екс-президентові буде складно рухатися далі. Однак перше, що йому слід зробити, – сформувати нову команду: коли людина, яка обіймає найвищу державну посаду, здобуває на виборах 5%, то це сигнал до того, що команда не справляється зі своїми обов’язками.

Водночас, не думаю, що в пана Ющенка є змога створити нову політичну силу. Шанси є тільки в “Нашої України”. Сказав би навіть так: якби нині “Наша Україна” з В. Ющенком на чолі доволі серйозно виступила щодо останніх рішень у Верховній Раді, пішла в різку опозицію і почала вимагати проведення дострокових парламентських виборів, то вони отримали б, може, й невелику, але горду фракцію. Мені трохи дивно, чому вони цього не роблять – це, можливо, їхній останній історичний шанс реанімувати партію.

Підсумовуючи, можна сказати, що політична перспектива Віктора Ющенка в найкращому варіанті –лідер невеликої фракції в парламенті. В гіршому ж він займатиметься громадською діяльністю в гуманітарній сфері, що, до речі, теж непогано, якщо екс-гарант зможе довести до кінця ті проекти, які започаткував, будучи президентом.