В листі встановлені наступні скорочення:
Закон України від 25.06.91 № 1251-XII „Про систему оподаткування” – Закон № 1251;
Закон України від 03.07.96 № 270/96-ВР „Про рекламу” (в редакції Закону України від 11.07.03 № 1121-IV) – Закон № 270;
Закон України від 21.12.93 № 3759-XII „Про телебачення і радіомовлення” – Закон № 3759;
Закон України від 06.09.05 № 2806-ІV „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” – Закон № 2806;
Закон України від 06.09.05 № 2807-IV „Про благоустрій населених пунктів” – Закон № 2807;
Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 „Про місцеві податки і збори” – Декрет № 56-93;
Указ Президента України від 28.06.99 № 761/99 „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” – Указ;
Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 – Правила;
Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80 – Порядок.
З метою правильності адміністрування місцевих податків і зборів та забезпечення повноти та своєчасності їх сплати до місцевих бюджетів повідомляємо наступне.
4. Щодо оподаткування реклами, яка міститься у програмах (передачах) іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України.
Основні засади рекламної діяльності в Україні, регулювання правових відносин, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами визначає Закон № 270.
При цьому загальні норми щодо оподаткування податком з реклами встановлено статтею 11 Декрету, якою визначено об'єкт оподаткування, платників податку, граничні розміри ставок податку з реклами. Відповідно до статті 21 Декрету іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.
Статтею 11 Декрету об'єктом податку з реклами визначена вартість послуг за встановлення та розміщення реклами а платниками податку – юридичні особи та громадяни, які надають ці послуги.
Отже, суб’єкти господарювання (провайдери програмних послуг), які згідно з Законом № 3759 отримали відповідну ліцензію на мовлення, і за умов трансляції (ретрансляції) програм (передач) іноземних телерадіоорганізацій розміщують рекламний продукт в інформаційному просторі України є платниками податку з реклами.
Сплата податку з реклами до місцевого бюджету здійснюється за ставками і у строки встановлені рішенням органу місцевого самоврядування про запровадження податку з реклами на відповідній території. Платник податку надає податковий розрахунок податку з реклами за формою встановленою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.03 № 624 до органу державної податкової служби за місцем реєстрації у строки встановлені рішенням органу місцевого самоврядування.
Слід зауважити, що питання визначення вартості послуг вітчизняних провайдерів за розміщення реклами при трансляції (ретрансляції) програм іноземних телерадіокомпаній належить до компетенції сторін, які укладають відповідні угоди.
Всі інші надані податкові роз’яснення діють у частині, що не суперечать цьому оглядовому листу.
Версія для друку
