24 червня гості з Литви вводили івано-франківців у таємниці святкування Йонінесу або свято Івана Купала. Феєрія відбувалась на березі Бистриці Надвірнянської. Кореспондент ІФО також спробував відшукати чудо-цвіт папороті та торкнутися до древніх купальських традицій.
За литовським повір’ям Йонінес святкують 24 червня, одну із найкоротших ночей року. Іван Купала – свято води і вогню Ще в дохристиянську пору слов'яни відзначали день найвищого сонцестояння. Саме в цю днину листя, квіти та трави набираються найбільшої сили. Лише один раз на рік у нічну пору дерева можуть переходити з місця на місце і розмовляти одне з одним. За повір’ям у Купальську ніч рослинна магія може перейти людині. Ніч є переломним моментом у році, сонце повертає на зимову дорогу поступово втрачаючи владу над природою.
Сонце сідає, і литовці починають обряд, проходять через символічні ворота, палиці уквітчані листям та цвітом. Це – процедура очищення, що символізує собою початок осіннього періоду. Кожен обов’язково миє руки та лице, бо на святі слід бути чистим. Іншим незмінним ритуалом Іванової ночі є збирання куполя, оберемку трав. Набір дивний, бо стебла слід збирати по трикутнику, з кожного кута по травинці. Куполя має чудодійну силу і є символом піку життєдайної природи. Його можна висушити і дрібка трав даватиме енергію на увесь прийдешній рік. А ще на куполя ворожать.
«Переходити через ворота можна лише в час коли заходить сонце, – ділиться давніми знаннями литовка. – Збираючи куполя треба дякувати сонцю, розповідати про свої пригоди та важку працю. По одній травинці з оберемка кожен кидає у священну ватру, аби бажання з іскорками швидше на небо потрапили. Краще зберегти запашну в'язанку на цілий рік і вона оберігатиме вас».
Йонінесова ніч найкоротша, цієї пори ніхто не повинен спати. Вона має надприродну потужність: як злу, так і добру. Обрядові танці і пісні продовжують святки. За цей час молодь шукає у лісі квітучу папороть. Згідно з легендами, вона розцвітає саме в Купальську ніч. Хто її знайде, того щастя не омине.
Ватра на Бистриці Надвірнянській горіла до сходу сонця, а честь запалити жертовний вогонь припала іменникам. Впродовж ночі купалися у ріці і через вогнище стрибали. Дівчата ворожили, плели вінки, їх за водою пускали і на судженого загадували. Жінки лікувальні трави дозбирували, опісля ночі усі властивості трав зникають. А зі сходом сонця ранковою росою умивалися, вона лікувальна та цілюща.
«У вас на Купальському святі ми відтворили старовинний литовський обряд – співи, танці та пошуки таємничого світу папороті, – пояснює литовка. – Ця ніч особлива, ми входимо у ритм природи, відчуємо її і це для нашої духовності та тіла є дуже корисним. Усі традиції Йонінесової ночі прийшли від язичного святкування, але про релігію ми не говоримо, просто єднаємось із природою».
«Івано-Франківський оглядач», №25
Версія для друку
