Голубий вагон біжить-хитається…

Їдучи в поїзді, ти неначе потрапляєш в інший світ, інший вимір. Тут немає поспіху. Люди поважно читають газети, журнали, розв’язують завбачливо куплені сканворди, незважаючи на поради лікарів-офтальмологів «не читати в поїзді». Не зупиняє їх і мляве світло у вагоні. Адже, якщо компанія тобі не до вподоби, а їхати – далеко, то треба ж чимось зайнятись!

Запахи їжі і смердючих шкарпеток
Плацкартний вагон – це ніби автобус із умовними перегородками, бо людина все одно бачить інших пасажирів через вагонні проходи. Їдучи, наприклад, до міста Києва у плацкартному вагоні, маєш час почитати лише 2 години до темноти. Бо із настанням сутінків у вагоні вмикають настільки слабеньке світло, що воно допомагає лишень не наштовхнутись на когось (чи на щось). Багато пасажирів беруть з собою одяг для переодягання, це дуже зручно. Плацкартні вагони по-справжньому особливі – у теплу пору року люди страждають від спеки, а в холодну – від холоду. В спекотному вагоні повітря важке, змішане із запахами їжі (хтось і часничок любить з’їсти і цибульку), поту, смердючих шкарпеток та ніг.
Весь час у вагоні стоїть такий гул, як у вулику. У кожній комірці вагона своє життя. В одній – якась компанія молодиків грає в карти, в іншій – чоловіки розпивають пляшку оковитої, десь плаче дитина, десь жінка свариться з чоловіком, а десь просто хтось жаліється на своє гірке життя. Саме з потягу походить такий вислів, як «синдром попутника», коли людина розкаже іншому незнайомому пасажиру те, що навіть рідній мамі сказати не змогла б.
Електророзетки зазвичай не працюють (навіщо вони тоді взагалі?!). Хоча постіль уже не доводиться купляти в провідника, переплачуючи декілька гривень, проте провідники (і провідниці) примудрились заробляти по-іншому – відтепер в кожному вагоні потягу можна придбати пиво, горілку, коньяк, мінеральну воду, чіпси і багато іншої харчової продукції, яка покликана скрасити важку мандрівку пасажира.
Особливу увагу слід звернути на таке інтимне в потязі місце, як туалет. Навчені змалечку «ні до чого не торкатись», ми обережно ступаємо ногами по підлозі потягового туалету. Обережно, щоб випадково не вступити в жовту смердючу калюжу на підлозі. Не завжди вдається помити руки через відсутність води і винятково рідкісну присутність малесенького шматочка мила. Проте, туалет в потязі має і свою перевагу: там є дзеркало – останній зв’язок з цивілізованим культурним життям.
Купе на чотирьох
Квиток на місце в купейному вагоні коштує на 40% дорожче, ніж в плацкартному. З Івано-Франківська до столиці України, наприклад, у купе можна доїхати за 102 грн. Проте, можна назвати значні переваги купейного вагону над плацкартним. По-перше, це – замкнуте купе, маленька кімнатка на 4 чоловіка. У кожного з пасажирів купе є окреме потягове бра для читання, навіть при тому, що світло в купе все-одно яскравіше за світло в плацкартному вагоні. Пасажирам на «другій полці» зручніше сидіти, як пасажирам в плацкарті, оскільки в плацкартному вагоні є ще й «третя полка», яка заважає рівно сидіти. Ті, кому набридли попутники по купе, можуть вийти в коридор поїзда. Тут також передбачені сидячі місця. Постіль провідники дають сухішу, і обслуговування – краще. Можна замкнути купе на ключ, щоб переодягнутися. В купе навіть передбачено радіоточки, які однак не працюють. А от поголитися чи зарядити мобільний телефон можна в коридорі вагону, там розетки працюють.
Санвузол за перегородкою
Спальні вагони вважаються набагато зручнішими за купейні, та і коштують добряче. В окремій кімнатці СВ є лише 2 місця – верхнє і нижнє. Туалет і умивальник знаходяться там же, тільки за перегородкою, проте вони частенько не працюють, тож пасажирам доводиться бігати в загальний туалет. На другій полиці є столик, на який можна поставити їжу. Та це не завжди зручно. Пасажири, які сплять не дуже спокійно, частенько вдаряються в столик головою, набиваючи собі болючих шишок. В кімнатці загалом чисто і акуратно. Проте, багато з пасажирів переконані, що якість послуг з пасажирського перевезення не відповідає затраченим коштам, які вони витрачають на квиток у СВ. Кажуть, краще доплатити декілька гривень і полетіти літаком.
Біжить поїзд, вистукують колеса, заколисуючи своїм «тук-дук, тук-дук». Котиться-котиться голубий вагон…